Булінг

 

Булінг у школі: що робити педагогам

Основні причини насилля в навчальному закладі Подолання й профілактика шкільного насилля

Спеціалісти радять звернутися до керівника закладу освіти та Національної поліції. Проте якщо це не дало результату, то варто шукати кваліфіковану допомогу як офлайн, так і онлайн.

Нині у навчальних закладах це поширена проблема, яка негативно впливає на якість навчально-виховного процесу й психічне здоров’я його учасників.

Як педагогу завоювати авторитет

Булінг (англ. bully — хуліган, забіяка, насильник) — це різновид насилля, жорстоке ставлення однієї людини чи групи людей до іншої, результатом якого є фізичне й моральне страждання. Найчастіше він проявляється в психологічному тероризуванні, цькуванні, приниженні або ж мовчазному спогляданні насилля. Основними особливостями булінгу є тривалість та свідома спрямованість на ображання й приниження іншої людини

⇒ Протидія булінгу в закладі освіти: що в законах

Зазвичай таке неприйнятне ставлення виявляють одне до одного діти. Утім, мабуть, кожному відомі приклади психологічного тероризування педагогів з боку учнів.

Скажімо, вчитель намагається проводити урок, а учні не звертають на нього уваги й голосно розмовляють, сміються, займаються власними справами. Трапляється, що діти під час уроку хором відтворюють певний звук, жбурляють у вчителя папірцями тощо. Педагог, звичайно ж, намагається зупинити свавілля, закликає учнів бути чемними й сумлінними, погрожує поскаржитися директору чи батькам. Та здебільшого його зусилля залишаються марними — учні не зважають на них і продовжують знущання.

Як протидіяти булінгу

Як говорити з батьками про булінг у закладі освіти та на що звернути увагу

ПОРАДИ ЕКСПЕРТА

 

Основні причини насилля в навчальному закладі

Однією із причин шкільного насилля як соціального феномена є такий суспільний устрій, за якого відсутня повага між учасниками навчального процесу. Навчіть учнів налагоджувати соціальні зв’язки та дружні взаємини, виявляти повагу одне до одного та до дорослих незалежно від їхньої посади, соціального статусу чи матеріального становища.

⇒ Основні причини виникнення педагогічних конфліктів у школі

На поширення насилля в школі також впливає й надмірна терплячість педагогів, запізніла реакція на знущання із себе й недостатнє усвідомлення проблеми. Тож учні, які намагаються продемонструвати свою вищість, у будь-який спосіб підкорити слабших, дуже часто уникають покарань.

Як наслідок, булінг педагогів стає чинником, що, з одного боку, погіршує академічну успішність учнів і руйнує їхнє психічне здоров’я, а з другого — унеможливлює професійну самореалізацію та психологічне благополуччя педагогів.

Портрет булера

Обираємо конструктив

• Спілкування з учнями — порушниками дисципліни

Найчастіше шкільними булерами стають підлітки. Саме вони легко й невимушено доводять учителів до нервових зривів.

Психологи пояснюють таку поведінку насамперед зміною авторитетів, що цілком нормально для цього віку. Так, під час роботи з учнями молодшого шкільного віку педагогу не потрібно доводити свій авторитет власними якостями чи поведінкою, адже для дітей він є беззаперечним. Натомість підлітки уже не поважають дорослого просто так — їхню повагу необхідно заслужити, а потім постійно докладати зусиль, аби не втратити її. До того ж серед самих учнів у підлітковому віці розгортається боротьба за авторитет, зумовлена потребою бути «крутим» в очах однолітків.

Випробовування на міцність педагогів —не проблема сучасності. Підлітки завжди намагалися досліджувати межі дозволеного, аби поступово зростати й перетворюватися на дорослих свідомих особистостей. Так званий підлітковий бунт, що проявляється в опозиції до всього, що пов’язано зі світом дорослих, є необхідним кроком на шляху розвитку, без якого, можливо, юна особистість ніколи не пізнає себе, не навчиться формувати власну думку, обстоювати її та жити в гармонії із собою й навколишнім світом.

Чому педагоги стають жертвами булінгу

Серед батьків, а інколи й педагогів, побутує думка, що діти мають вразливу психіку. Тож їх необхідно оберігати, захищати й поводитися з ними дуже обережно, аби часом необміркованим словом чи жестом не завдати їм психологічної травми, яка неодмінно позначиться на їхньому розвитку в майбутньому. У результаті батьки вимагають від педагогів, аби ті стали «надлюдьми», які в жодному разі не можуть злитися чи ображатися й мусять завжди стримувати свої емоції. Окрім того, часто батьки навіть не намагаються розібратися в конфліктній ситуації й не підозрюють, що їхня «крихітка» — насильник. Вони невдоволені лише діями педагога, який «чіпляється» до дитини.

За таких умов учитель, відчуваючи тиск із боку батьків, захищається усіма можливими способами. Зрештою контакт з батьками й учнями порушується, адже педагог сприймає їх як ворогів, що заважають нормально працювати. Шкільне життя поступово стає схожим на гру з назвою «Хто кого?», шкільна дисципліна звужується до покарань, а відповідь на запитання «Хто залишиться переможцем?» турбує всіх учасників навчально-виховного процесу значно більше за саме навчання.

Трапляється й таке, що педагог, боячись конфліктних ситуацій і судових позовів, поступається своїми поглядами й послаблює вимоги до учнів. Так, аби не наразитися на конфлікт із батьками, він узагалі перестає бодай щось вимагати від учнів, терпить будь-яку їхню поведінку і намагається швидко провести урок і піти. При цьому контактування з батьками так само поступово зводиться нанівець, адже педагог їх уникає й сумлінно виконує єдине їхнє бажання — не чіпає дітей.

Професійне вигорання

• і стресостійкість педагогів

Подолання й профілактика шкільного насилля

Основною передумовою подолання шкільного булінгу є об’єднання зусиль батьків і педагогів, завдяки чому дорослі зможуть побудувати спільну стратегію розв’язання цієї проблеми й поступово втілити її в життя.

Насамперед важливо, аби дорослі усвідомлювали, що прояви шкільного булінгу не можна ігнорувати. Навпаки, їх слід жорстко присікати й навчати дітей вчасно зупинятися у своїх емоційних поривах і відповідати за власну поведінку.

Усвідомлення проявів булінгу як насилля

Незадовільну поведінку, що проявляється в цькуванні вчителя, можна назвати провокативною, спрямованою на самопізнання, привертання уваги, розвиток лідерських якостей тощо. Її причини можна шукати в помилках батьківського виховання, у вікових особливостях учнів чи невідповідності педагога обраній професії. Утім насправді така поведінка — це ніщо інше, як насилля. Тож важливо, аби всі зацікавлені сторони, тобто педагоги, батьки й учні, розуміли це й називали речі своїми іменами. Адже булінг — це вже не просто невинні дитячі пустощі чи вибрики примхливих підлітків. Така поведінка потребує серйозного ставлення до неї й вироблення ефективної стратегії розв’язання проблеми.

Взаємодія педагога з  батьками

Для профілактики та подолання проблеми шкільного насилля, спрямованого на педагога, насамперед налагодьте взаємини з батьками. Спілкуйтеся з ними як із власного бажання, так і з їхньої ініціативи.

І вчителі, і батьки мають усвідомлювати, що в навчально-виховному процесі вони — партнери, а виховання дітей — їхня спільна справа, тож і успіх її залежить від взаєморозуміння між ними та злагодженості їхніх дій.

Налагодження контакту педагога з учнями

Не менш важливим є й контакт педагога з учнями. Адже взаємини між ними — це основа навчально-виховного процесу. Так, за умови міцного контакту з педагогом учні більше цікавляться його предметом та докладають зусилля для оволодіння ним. Натомість різноманітні непорозуміння й суперечки, найімовірніше, і зумовлюють булінг з боку учнів.

Якщо педагог не сприймає урок як ділову ситуацію, не має запалу в очах, не докладає зусиль до того, щоб учням подобався його предмет, а вважає за найліпше відчитати матеріал якомога швидше, він власноруч руйнує їхню мотивацію до навчання. Звісно, урок не має ставати розвагою, однак коли учням нудно, вони потребують будь-яких яскравих вражень, навіть якщо це знущання над педагогом.

Вибудовуйте з класом позитивні ділові взаємини, усіляко намагайтеся зацікавити учнів своїм предметом, усміхайтеся й доречно жартує, використовуйте комунікативні ігри, мозковий штурм та інші техніки інтерактивного навчання замість класичного читання «сухого» матеріалу — це значно зменшить шанси опинитися в ролі жертви булінгу.

Надмірна поступливість учителя руйнує взаємини з учнями. Адже повністю поступитися своїми принципами та вимогами може лише людина, яка боїться відповідальності.

Будьте лідером і обстоюйте свої погляди в будь-яких ситуаціях. Пам’ятайте:

• іноді треба показати твердий характер, «випустити кігті»
• зіткнення різних поглядів та суперечки — це нормально, не бійтеся їх та не намагайтеся задобрити учнів чи згладити певні протиріччя
• іноді саме тверде слово є свідченням справжньої любові до учнів
• приймайте рішення, розглядаючи будь-яку ситуацію, що виникла в класі, зокрема й булінг, як ділову, з якою можна й необхідно працювати.

Не залякуйте дітей — така позиція абсолютно не сумісна з гуманізмом та демократією. Залякування ефективне лише доти, доки діти не виростуть і не перестануть боятися педагога. Тож не дивно, що булінг часто характерний для тих шкіл, у яких педагоги дозволяють собі ображати та принижувати учнів. Утворюється замкнене коло, коли спочатку вчителі лякають дітей, а потім діти змушують вчителів нервувати й депресувати.

Зосередження уваги на гідності кожної особистості

Якщо батькам і педагогам вдалося налагодити взаємодію і вони сприймають насилля у школі однаково — як неприпустиму поведінку, — можна переходити до реалізації стратегії з його подолання. На цьому етапі дорослим слід перетворити гучні слова про гуманізм та повагу до особистості кожної людини на реальний принцип взаємин у школі, що полягає в зосередженні уваги на гідності всіх учасників навчально-виховного процесу: як вчителів, так і учнів. Це спонукатиме батьків і вчителів спільно докладати зусиль до того, щоб створити в навчальному закладі ділову невимушену атмосферу, у якій педагогам буде приємно ділитися своїми знаннями, а учням — ними оволодівати.

Формування кодексу правил поведінки

Важливим аспектом нормального функціонування навчального закладу, окрім самого освітнього процесу, має бути дисципліна. При цьому, з огляду на вік учнів, правила поведінки мають бути логічними і змістовними. Так, вони повинні бути доволі жорсткими, аби захистити учнів від можливих небезпек, і водночас достатньо гнучкими, аби не заважати їхньому розвитку й навчанню.

Кодекс правил слід формувати за принципом поваги до гідності всіх учасників навчально-виховного процесу. Правил обов’язково мають дотримуватися як педагоги, так і учні. Їх має бути небагато, але достатньо, щоб унеможливлювати прояви неповаги та насилля в школі.

Головним призначенням правил поведінки є не заборона щось робити, а передусім утвердження та підтримання певного способу життя, що дає змогу будувати у школі позитивні взаємини, яких прагнуть діти, батьки і педагоги.

Активна участь батьків у розробленні, введенні й підтриманні в навчальному закладі дисциплінарних правил є обов’язковою. Адже лише так вони зможуть цілісно побачити проблему й спрямувати власні зусилля на подолання булінгу, а не намагатимуться будь-що витягти свою дитину «сухою з води». Важливими похідними правил поведінки є покарання за їх порушення та за булінг у школі.

Нині покарання є немодними. Велика кількість книжок, статей в журналах та інтернеті, присвячених вихованню, переконують батьків, що достатньо лише заохочувати хорошу поведінку дітей і не помічати поганої. Автори стверджують, що використання заохочень унеможливлює погану поведінку і при цьому не завдає непоправного удару по самооцінці учня. Але якщо діяти відповідно до цих порад, то й булінг помічати не потрібно. Така думка хибна.

Схильність дорослих надміру захищати дітей від негативних переживань і виправдовувати їхні погані вчинки призводить до того, що вони втрачають важіль впливу на поведінку дітей. Покарання, якщо вони справедливі, обґрунтовані й відповідають вчинку, допомагають дітям встановити зв’язок між своїми діями і їх наслідками та навчитися правильно керувати ними. Тобто покарання стають для дітей значимим аргументом не бути поганими.

Звісно, покарання учнів батьками або педагогами в жодному разі не повинно переростати у фізичне насилля. Радше це має бути моральний урок. Так, скажімо, позбавлення дитини, яка любить подорожувати, можливості взяти участь у цікавій екскурсії може мати позитивний ефект. Наприклад, навчить її наступного разу, перш ніж почати діяти, обдумувати свій вчинок, допоможе усвідомити наслідки своїх дій, опанувати емоції і вчасно зупинитися. Тож шкільна дисципліна має спонукати учня не лише бути хорошим, а й не бути поганим.

Проблема шкільного булінгу, що полягає у тероризуванні учнями інших дітей, педагогами учнів та учнями педагогів, поширена в суспільних колах, де неповага до інших людей є загальноприйнятою та звичною нормою поведінки. Насилля у школі — негативне й неприпустиме явище, яке потребує негайного реагування з боку педагогів і батьків, а також грамотно розроблених, ефективних стратегій, спрямованих на запобігання йому та подолання його наслідків.               

Протидія булінгу в закладі освіти

У Законі України «Про освіту» є тлумачення  булінгу (цькування), а також перелічено його ознаки.

Типові ознаки булінгу:

• систематичність (повторюваність) діяння
• наявність сторін —
  • кривдник — булер
  • потерпілий — жертва булінгу
  • спостерігачі
• дії/бездіяльність кривдника, наслідком яких є:
  • заподіяння психічної та/або фізичної шкоди
  • приниження
  • страх
  • тривога
  • підпорядкування потерпілого інтересам кривдника
  • спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Відповідальні протидіяти булінгу

Доповнено обов’язки засновника та керівника закладів освіти:

Засновник (ч. 2 ст. 25)

керівник (ч. 3 ст. 26)

здійснює контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти розглядає скарги про відмову у реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та приймає рішення за результатами розгляду таких скарг сприяє створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти та вживає заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу

забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування) розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування); повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти

Також доповнено перелік інформації і документів, які заклади освіти зобов’язані оприлюднювати на своїх веб-сайтах:

• правила поведінки здобувача освіти в закладі освіти
• план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти
• порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти
• порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування).

⇒ Виявлення та протидія домашньому насильству відносно дітей

⇒ Булінг у школі: в небезпеці педагог

Учасники освітнього процесу

Законодавство на протидію булінгу

 

право	обов’язок	примітка
здобувачі освіти (учні)
захист під час освітнього процесу від булінгу (цькування) отримання соціальних та психолого-педагогічних послуг як особа, яка постраждала від булінгу (цькування), стала його свідком або вчинила булінг (цькування)	повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб	ст. 53
педагогічні працівники (вчителі)
захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю	повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування)	ст. 54
батьки
подавати керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу	сприяти керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування) виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти	ст. 55

 

ПОРЯДОК
реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в навчальному закладі
1. Підставою для реагування в закладі освіти на випадки булінгу (цькування) є заява або повідомлення, про випадок та/або підозру його вчинення стосовно неповнолітньої особи та/або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, отриманої суб'єктами реагування на випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.
Повідомлення можуть бути в усній та/або письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації (телефон, соціальні мережі, електронна пошта, електронні месенджери, офіційні веб ресурси та ін.).
2. Повідомляти про випадки булінгу (цькування) в закладах освіти може будь-яка особа, учасником або стороною якого вона стала або яка підозрює про його вчинення стосовно неповнолітньої особи або про який отримала достовірну інформацію.
До булінгу (цькування) в закладах освіти належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні закладу освіти та на прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, вбиральнями, їдальнею тощо) або за межами закладу освіти під час заходів, передбачених освітньою програмою, планом роботи закладу освіти, та інших освітніх заходів, що організовуються за згодою керівника закладу освіти, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти.
3. Ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме:
умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру;
словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи;
будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток; будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів; інші правопорушення насильницького характеру.
4. Педагогічні (науково-педагогічні) та інші працівники закладу освіти у разі, якщо вони виявляють булінг (цькування), зобов’язані: вжити невідкладних заходів для припинення небезпечного впливу; за потреби надати домедичну допомогу та викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги; звернутись (за потреби) до територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України; повідомити керівника закладу освіти та принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).
5. Керівник закладу освіти:
у разі отримання заяви про випадок булінгу (цькування) не пізніше однієї доби повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України про звернення, одного з батьків або законних представників неповнолітньої особи; для невідкладного надання психологічної допомоги (за потреби) інформує територіальний орган (підрозділ) служби у справах дітей та/або центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; для організації надання медичної допомоги постраждалій особі (за потреби) викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
призначає уповноважену особу, скликає та визначає наказом склад комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) з метою проведення розслідування;
у випадку тимчасової відсутності уповноваженої особи визначає цим наказом особу зі складу комісії, відповідальну за підготовку матеріалів для засідання (шляхом опитування учасників випадку, з’ясування наявності фото та відеофіксацій, психологічної характеристики сторін тощо );
інформує особу, яка звернулась із заявою, про подальший порядок її розгляду;
скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) не пізніше, ніж три робочі дні з дня надходження заяви про випадок або підозру з метою планування та застосування необхідних заходів реагування.
Діяльність комісії закладу освіти з розгляду випадків булінгу (цькування)
1. Комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) є колегіальним органом закладу освіти, яка скликається в кожному окремому випадку надходження заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти не пізніше ніж три робочі дні з дня надходження заяви або повідомлення.
2. До складу комісії входять уповноважена особа та інші зацікавлені особи (педагогічні працівники, практичний психолог, медичний працівник та інші особи) за рішенням керівника закладу освіти.
До участі в засіданні комісії також можуть бути залучені сторони булінгу (цькування) (за потреби), один з батьків або законних представників неповнолітнього кривдника та потерпілого, представники інших суб’єктів реагування на випадки боулінгу (цькування) в закладах освіти та інших зацікавлених сторін.
3. Комісія на своїх засіданнях розробляє пропозиції та рекомендації з питань, що належать до її компетенції.
4.За підсумками роботи комісії складається протокол.
5. За виконання та моніторинг запланованих заходів відновлення та нормалізації психологічного клімату в закладі освіти та визначених рекомендацій для учасників булінгу (цькування) згідно з протоколом засідання комісії відповідає уповноважена особа або особа, яка її замінює у разі відсутності відповідно до наказу про склад комісії.
6. До повноважень комісії належать: розгляд та аналіз матеріалів за результатами проведенного розслідування щодо з'ясування обставин на підставі заяви про булінг (цькування);
визначення сторін булінгу (цькування), можливих причин та необхідних заходів для їх усунення;
планування заходів стабілізації психологічного клімату у колективі, формування емпатії між сторонами булінгу (цькування) та надання соціальних та психолого-педагогічних послуг сторонам булінгу (цькування), в тому числі із залученням необхідних фахівціві з надання правової, соціальної та іншої допомоги тощо;
формування рекомендацій для педагогічних працівників закладу освіти щодо доцільних методів навчання та організації роботи з неповнолітніми сторонами булінгу (цькування) та їхніми батьками або законними представниками;
формування рекомендацій для батьків або законних представників неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).
Порядок застосування заходів виховного впливу в закладі освіти
1. Заходи виховного впливу застосовуються для відновлення та нормалізації відносин між учасниками освітнього процесу після випадку булінгу (цькування) з метою створення та сприятливого для навчання та роботи освітнього середовища.
2. Заходи виховного впливу застосовуються у разі наявності факту булінгу (цькування) в закладі освіти по відношенню до кривдника, потерпілого та свідків.
3. Заходи виховного впливу мають забезпечити дотримання прав та інтересів сторін булінгу (цькування), необхідне виховання та освіту, соціальну та психолого-педагогічну допомогу.
4. Заходи виховного впливу реалізуються педагогічними працівниками закладу освіти із залученням необхідних фахівців із надання правової, психологічної, соціальної та іншої допомоги, в тому числі територіальних органів (підрозділів) служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді тощо.
5. Необхідні заходи виховного впливу визначає та планує комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.
6. Керівник закладу освіти вживає необхідних заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу, в тому числі залучення (за потреби) необхідних фахівців із надання правової, психологічної, соціальної та іншої допомоги тощо.
7. Керівник закладу освіти забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування).
8. Практичний психолог та соціальний педагог у межах своїх посадових обов’язків:
діагностують стан психологічного клімату в колективі, в якому відбувся булінг (цькування);
за результатами діагностики розробляють план корекційної роботи з кривдником та свідками із залученням батьків або законних представників;
розробляють та реалізують програму індивідуальної реабілітації для потерпілого;
розробляють профілактичні заходи для групи, в якій зафіксовано випадок булінгу (цькування); для батьків або законних представників;
здійснюють супровід педагогічних працівників, які забезпечують освітній процес для групи, в якій зафіксовано випадок булінгу (цькування);
забезпечують надання психологічного супроводу здобувачів освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).
9. Педагогічні працівники, які забезпечують освітній процес для групи, в якій зафіксовано випадок булінгу (цькування):
виконують рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти щодо доцільних методів навчання та організації роботи з неповнолітніми сторонами булінгу (цькування) та їхніми батьками або законними представниками;
забезпечують інтеграцію антибулінгового компоненту в освітній процес, який визначається правилами поведінки учасників освітнього процесу в закладі освіти, статутом закладу освіти, законодавством;
виробляють спільно з здобувачами освіти правила взаємодії групи під час освітнього процесу.

ПОРЯДОК   подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування)